< Повернутися до переліку публікацій

Кадри вирішують ВС

2016-09-30
Оніщенко Олександр Віталійович
Партнер, адвокат, керівник практики вирішення спорів та податкової практики АК "Правочин"

Про автора >

 

Які чинники спонукатимуть адвокатів та науковців залишити практику та піти працювати суддею? Чи здатні адвокати якісно оновити суддівський корпус?

 

 

Ще давньогрецький філософ-стоїк Епіктет говорив: «Не берися судити інших, перш ніж не будеш вважати себе в душі гідним посісти місце судді». Справедливість цього афоризму перевірена двома тисячоліттями його існування, і саме тому я вкрай обережно ставлюсь до формулювання в Законі вимог, яким має відповідати кандидат на посаду судді. Мені здається, що незаангажоване кваліфікаційне оцінювання кандидатів і конкурсна основа мають призвести до якісного оновлення суддівського корпусу від людей, які давно в силу різних причин втратили кваліфікацію та моральні якості, необхідні для здійснення правосуддя. Відкриття можливості адвокатам та науковцям спробувати себе в новій якості момент, безумовно, позитивний, проте я не покладаю особливих надій на можливість формування суддівського корпусу здебільшого завдяки такому резерву. Для багатьох моїх колег-адвокатів питання внутрішньої свободи та незалежності є ключовим, а суди в українських реаліях від цих принципів далекі і не скоро до них наблизяться. Проте все ж допускаю, що певна частина адвокатської та наукової спільноти може бути приваблена престижністю роботи судді, гідною винагородою (особливо для судді Верховного Суду), нарешті, бажанням щось істотно змінити в системі відправлення правосуддя в Україні, рейтинг довіри до якого, на жаль, є вкрай низьким.

Вважаю, що замкнута судова система з обмеженим доступом до обіймання посади судді в апеляційній та касаційній інстанціях себе дискредитувала і виявила свою неефективність. По суті, замкнувши систему, ми зупинили її розвиток, зробили її ще більш консервативною, не здатною до змін. Звісно, на такому ґрунті паростки корупції і свавілля зростали стрімко. У зворотній пропорційності знижувався рейтинг довіри суспільства до судової влади. З іншого боку, я абсолютно позбавлений ілюзій щодо якісного оновлення суддівського корпусу на конкурсних засадах за рахунок науковців та адвокатів уже завтра, але, на мою думку, цей процес необхідно було розпочати. Консервативна та корумпована судова система не має перспектив існування в оновленій системі владних координат. Саме тому я категорично не сприймаю доводи окремих представників існуючого суддівського корпусу про неможливість і неспроможність адвокатів здійснювати правосуддя, не маючи досвіду розгляду справ. Переконаний, що адвокат (до речі, не тільки адвокат, а й правник, який практикує в судовій практиці) здатен у якнайкоротші строки опанувати специфіку роботи судді, і на якості розгляду справ це не позначиться. Водночас переваги від цього очевидні — система оновлюється, якість кадрів поліпшується, рівень корупції знижується, довіра суспільства до судової влади зростає. Повторю: якісні зміни в судовій системі — це процес. Новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів» лише надав старт і прописав принципи та механізми формування оновленого суддівського корпусу, успішність реалізації яких на практиці залежить від багатьох чинників. Вкрай важливо, що Закон дав змогу відкрити систему для доступу нових кадрів і на конкурсній основі. Це є, безумовно, позитивним сигналом для суспільства в сприйнятті судової системи і відродженні довіри до неї.

 

 

Журнал «Український юрист»
№9 (165) с.48
http://jurist.ua/?article/1145