Коментарі < Повернутися до переліку коментарів

Оборонний збій

2017-04-12

 

Сьогодні правового захисту потребують не лише клієнти, а і їхні захисники, адже випадки як внутрішнього, так і зовнішнього втручання в діяльність адвокатів та юридичних компаній останнім часом почастішали. Про те, як захищаються юридичні фірми, яких заходів вживають задля власної безпеки і як до цього ставляться клієнти — у дискусії "Українського юриста", у якої взяв участь Михайло ВОЙЦЕХОВСЬКИЙ, молодший юрист АК "Правочин". 

 

Михайло ВОЙЦЕХОВСЬКИЙ, молодший юрист АК "Правочин"

 

Убезпечення конфіденційної інформації в юридичній фірмі: ризики та протидія.

Угоди про нерозголошення — механізм захисту конфіденційної інформації, який може вважатися стимулом для її нерозголошення хіба що для клієнтів юридичної фірми. Юристи ж розуміють, настільки важко довести відповідний проступок. При цьому для притягнення до відповідальності необхідно ще й встановити причинно-наслідковий зв’язок між розголошенням та шкодою, а тому угода про захист конфіденційної інформації між фірмою та її юристами має здебільшого формальний характер, регулює лише процедуру обміну такою інформацією. Механізмів притягнення до відповідальності немає і в Кодексі законів про працю України, згідно з яким звільнити працівника можна лише за систематичне розголошення інформації, що становить комерційну таємницю, чи конфіденційну інформацію, якщо обов’язок її збереження вказаний у трудовому договорі або міститься в посадовій інструкції чи у внутрішніх актах фірми. Тому юристи не так бояться ретроспективної відповідальності за свій проступок, як негативних відгуків та рекомендацій керівництва фірми, що не найкраще вплине на їхню подальшу кар’єру.

У свою чергу, стимулом для нерозголошення інформації в юридичній компанії може стати лише симбіоз «пряника» у вигляді гідних умов праці, виховання почуття патріотизму та встановлення високих моральних стандартів у корпоративній політиці фірми та «батога» у вигляді ретельного відбору кадрів, запровадження дієвого механізму виявлення фактів розголошення охоронюваної інформації, створення окремого «захисного» структурного підрозділу фірми, запровадження системи звітності та спостереження за працівниками тощо. При цьому підхід до захисту комерційної таємниці може дещо змінитися після прийняття нового Трудового кодексу України, який передбачатиме можливість технічного спостереження за працівниками і можливість їх звільнення в результаті розголошення охоронюваної інформації без прив’язки до заподіяної шкоди.

 

 

Недотримання адвокатських гарантій, нехтування адвокатською таємницею з боку контролюючих органів: наслідки та ефективні методи боротьби у нашій державі. Досвід вашої компанії.

Фундаментальною гарантією адвокатської діяльності є декларована в статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» заборона на проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов’язаних із здійсненням адвокатської діяльності (legal professional secrecy). За порушення цієї гарантії передбачена кримінальна відповідальність (стаття 397 Закону). Однак контролюючі органи надають власну оцінку інформації, яка міститься в адвокатів. Тому для підвищення ефективності боротьби з порушенням своїх гарантій адвокатам доцільно вести адвокатське досьє з реєстром його матеріалів. Таким чином, усі відомості, поміщені до нього, автоматично підпадатимуть під захист адвокатської таємниці, і контролерам важче буде довести, що в теці з написом «адвокатське досьє» вони хотіли отримати відомості про діяльність фірми. Інша справа — нехтування гарантіями адвокатської діяльності в ході кримінального провадження. З одного боку, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює особливий порядок проведення слідчих дій стосовно адвокатів, з іншого — КПК України, в статті 3 якого зазначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише КПК України. Тому слідчі часто нехтують вимогами профільного закону, дотримуючись процедури слідства, продиктованої саме КПК України. Ефективних та реально працюючих методів боротьби з порушеннями гарантій адвокатської діяльності в нашій країні, на жаль, поки не існує. Найчастіше протистояння адвокатів з контролюючими органами закінчується силовими і свавільними діями останніх, понівеченими офісами, ви
везеними документами та комп’ютерами. Відтак, за свої гарантії адвокати змушені боротися, використовуючи загальні методи боротьби з протиправними діями правоохоронців, зазвичай у судовому порядку, апелюючи при цьому до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Golovan v. Ukraine», «Servulo & Associados, RL and Others v. Portugal» та «Niemietz v. Germany». 

 

 

 

 

Журнал «Український юрист»
№4, 2017 с.26, 28
https://www.facebook.com/ukrjurist/, http://jurist.ua/
Попередий коментар