< Повернутися до переліку публікацій

Чи можемо ми констатувати формування єдиної судової практики у 2017 році?

2018-01-25
Оніщенко Олександр Віталійович
Партнер, адвокат, керівник практики вирішення спорів та податкової практики АК "Правочин"

Про автора >

Про формування єдиної судової практики, яка спростила б роботу судів нижчих інстанцій, стала відповідним дороговказом для сторін спору та нарешті розвантажила судову систему, в юридичних колах не говорить хіба що ледачий. Зазначена тема є, напевно, найбільш популярною для юридичних конференцій, круглих столів, форумів тощо.

Чи насправді єдність судової практики настільки важлива?

Питання риторичне. Проте за багатьма категоріями спорів, на жаль, такої єдності з року в рік досягти не вдається, що знач­ною мірою гальмує розвиток судової системи та стимулює її подальше надмірне завантаження. Для ілюстративності наведу лише кілька прикладів, які, з моєї точки зору, віддзеркалюють глибину та гостроту проблеми.

Найперше, на що необхідно звернути увагу, це невизначеність протягом кількох останніх років проблеми розмежування розгляду спорів між юрисдикціями. Йдеться передусім про спори з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, земельні спори тощо.

По-друге, маємо суттєві зміни в підходах судів до розгляду податкових спорів, насамперед, про так звану нікчемність господарських операцій платників податків і відповідно донарахування платникам податків податкових зобов’язань із застосуванням штрафних санкцій.

За нашими спостереженнями, фіскалізація підходів судів, зокрема Верховного Суду України, до вирішення цієї категорії справ протягом останніх двох років є очевидною. У цьому контексті цікаво дослідити ґенезу висновків ВАСУ і ВСУ з початку 2011 року («ліберальні» для платників податків оглядові листи ВАСУ від 2 червня 2011 року та від 1 листопада 2011 року) до відносно «свіжої» фіскальної практики ВСУ, в якій найвища судова інстанція, зокрема, дотримується думки, що набуття законної сили вироком суду про визнання винним керівника контрагента платника податків за статтею 205 Кримінального кодексу України («Фіктивне підприємництво») унеможливлює легальність будь-яких операцій, здійснених таким контрагентом, а отже, і зняття з платника податків податкового кредиту і не врахування валових витрат (постанови ВСУ від 24 травня 2016 року та 29 липня 2016 року). Разом із цим ВСУ вкотре проігнорував раніше ним же (і не тільки ним) проголошений принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Як короткий висновок треба зазначити, що єдність судової практики є складовою частиною реалізації принципу верховенства права, що є вкрай необхідним для нормального функціонування судової системи та дотримання прав і свобод громадян та юридичних осіб. У цьому сенсі великі надії юридична спільнота покладає на новий склад Верховного Суду (ВС) та діяльність його Великої Палати, яка за своїм функціоналом має забезпечити однакове застосування касаційними судами норм права.

Дуже сподіваюсь, що із запуском роботи нового ВС спірні питання судової практики по широкому колу категорій справ будуть вирішені, але, насамперед, це буде пов’язано з ефективністю роботи Великої Палати. Відповідно, уніфікація судової практики сприятиме поліпшенню показників судів щодо кількості скасованих судових рішень, а також загалом зменшенню кількості позовів, стосовно перспектив яких найвища судова інстанція вже висловила свою думку. До цього потрібно додати й факт загального зменшення навантаження на судову систему внаслідок формування єдиної практики у спірних категорій спорів та встановлених новим процесуальним законодавством касаційних фільтрів.

Як тенденцію варто відзначити й зменшення кількості позовів унаслідок підвищення судового збору особливо у судах апеляційної і касаційної інстанцій. Щодо конкретних категорій справ, які будуть популярними у 2018 році, варто відзначити податкові (особливо в частині оскарження результатів перевірок та дій податкових органів щодо невідшкодування ПДВ), корпоративні (традиційно популярні в країні з постійним перерозподілом власності), трудові (імпульсу розвитку цьому напряму може надати прийняття та набуття чинності новим Трудовим кодексом України), спори з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (стабільно популярна практика останніх років зумовлена «банкопадом»). Переконаний, що не втратить своїх позицій і кримінальна практика, яка з року в рік лише додає обертів, особливо на фоні активної боротьби з корупцією та збільшення тиску держави на бізнес.

Журнал «Український юрист»
№12/2017