Коментарий < Вернуться к списку комментариев

Судебная практика: Высший пилотаж. Чего ожидаете от деятельности Высшего антикорупционного суда?

2018-06-15
Сивовна Юрий Викторович
Адвокат АК "Правочин"

Об авторе >

Створення, формування та належне функціонування Вищого антикорупційного суду є одними серед інших екзистенціальних питань для України. Саме на слові «екзистенціальні» треба зробити особливий наголос. Чому на ньому? Усе дуже просто.

З одного боку, створення антикорупційного судового органу, який мав би бути іншим, ніж чинна українська судова система, був і залишається одним із голов­них гасел Революції Гідності. Насправді ж, у більшості країн світу розгляд корупційних кримінальних правопорушень віднесений до загальних судових органів, що розглядають кримінальні правопорушення. В Україні створення антикорупційного суду пов’язане з тотальною недовірою суспільства до судової влади.

У цьому контексті не можна не погодитись з твердженнями Олександра Євсєєва, аналітика Українського інституту майбутнього, який ще на початку 2017 року виокремив основні закономірності створення та становлення антикорупційних судів у світі: перше — це та обставина, що антикорупційні суди здебільшого утворюються в країнах, що визнаються середньо корумпованими, та у високо корумпованих країнах; друге — пан Євсєєв звернув увагу на те, що жодна країна Європи не має «класичного» антикорупційного судового органу, який займався б винятково питаннями саме корупційних злочинів. У більшості випадків подібні спеціальні суди розглядають ще інші справи, які не пов’язані з корупцією. Нарешті ще одна закономірність, яку виявив пан Євсєєв, — це те, що перед створеними у країнах, які розвиваються, антикорупційними судами рано чи пізно постають притаманні судовій владі проблеми (наприклад, порушення прав підсудних або розгляд малозначних справ, які не мають суспільного інтересу).

Що ж стосується вітчизняного Вищого антикорупційного суду, щодо якого нещодавно було прийнято Закон, то процес його створення та впровадження, на мій погляд, дещо затягнувся. А настільки швидкий та злагоджений розгляд законопроекту про цей суд відбувся не від глибокого усвідомлення його необхідності та незамінності в українській державі, скільки від залежності отримання чергової фінансової допомоги від міжнародних донорів. Ця обставина, до речі, і характеризує інший бік «екзистенціальності» питання створення антикорупційного суду. А якщо простими словами: немає суду — немає грошей у борг, яких Україна, на жаль, так сильно потребує. Тому можемо констатувати, що на цьому етапі українського державотворення створення антикорупційного суду відбулось під тиском провалу в отриманні чергового фінансового траншу, що, звичайно, буде «загортатись в обкладинку» зрілості правосвідомості.

Яким буде становлення та функціонування ВАС, яким він, урешті-решт, стане, залежить не тільки від політичної еліти, яка, звичайно, першочергово задає вектор, але й від суспільства в цілому, яке на сьогодні має важелі контролю над державними інституціями. Судова реформа проводиться під егідою відступлення від «старих, отриманих у спадок від СРСР» традицій правосуддя. Ідеями реформи, що лежать на одній чаші ваг, є незалежність суддів та основоположні права й інтереси особи, громадянина. У будь-якому випадку так декларується, а як вийде насправді, залежить, у тому числі, і від нас з вами. І чи стане цей суд черговим контрольованим засобом переслідування «незручних осіб», чи буде незалежним судовим органом, що в першу чергу приділятиме увагу правам і свободам людини, покаже час.

Журнал «Український юрист»
№6 червень 2018 року
http://jurist.ua/?article/1575
Предыдущий коментарий